«Інакомислящі – проблема книжкових продавців»

Чому знайти поезію Крейна в одній із київських книгарень стало важче, ніж виграти мільйон? Чому я маю відчувати погляд продавця «Еу, інакомисляща!», як запитую драматургію О’Ніла. Різниця між книжковим продавцем і охоронцем в супермаркеті – чи існує вона, і як розуміти бейджик «консультант» на їх широких грудях.

На сучасному книжковому ринку я почуваюсь дещо сконфужено, і в мене є підозра, що я не унікальна в своїх почуттях. Як людина, що претендує на звання хоча б мінімально начитаної, певно, маю право розвінчати міф «столиця – рай для ерудованих читців». Однак не виключно, що в мене досить високі вимоги і досить вередливий характер. Окей, якщо так.

Однак не одноразово, не дворазово у книжковому супермаркеті я потрапляла на регіт, плітки про таємничу Люду чи Анфісу, бутерброди, розлиту каву (і на мене також), спільне прослуховування рингтонів, манікюрні процедури, і жодного разу я не була задоволена. Бо вимагаю я не так багато, як здається – компетентний книжковий продавець, чи існує він? Міф це чи реальність?

Попередньо ознайомившись з вимогами роботи книжкового продавця-консультанта, мене вразила простота і доступність вакансій. Професія невибаглива, не потребує спеціальних навичок чи вмінь, не потребує високої ерудованості,  «ти – хочеш працювати? Можеш іти до нас!». Жодного натяку на широке коло знань в літературній сфері, жодного згадування про спеціальну освіту, але навіть не в освіті справа. Культурні звички та норми етикету – хоча б це можна було зробити критерієм для роботи в тому місці, де збираються біль-менш інтелігенті люди. Однак, яка логіка в книжкових супермаркетах? До нас рідко ходять, бо читати не модно, не престижно, молодь знайшла інші інтереси. Маячня, від наймолодшого до найпохилішого віку читачі існують і не вимирають, як динозаври. Проблема дійсно криється глибше, проблема загального рівня культури, освіченості молоді, можливо, проблема в політичній нестабільності, однак мені не хотілося б торкатися політики. Мені хотілося б почути на свій запит не «хто-хто? Навіть я такого не знаю», і все це з набитим ротом, коли до тебе долітають шматочки ковбаси, а спокійне «вибачте, автора якого ви шукаєте, на жаль, немає в нашій книгарні». При цьому зовсім не обов’язково знати весь книжковий запас в книгарні, знати кожного автора, плюс його біографію, плюс сюжети творів, плюс тенденції доби написання.

Не слід вважати, що я поливаю брудом усі книгарні столиці. Безперечно, є приємні винятки. Однак прикро думати, що читачу, який заблукав в просторах довжелезних книжкових рядів, навряд чи хтось допоможе. Прикро кожного разу підтверджувати себе у своїх алюзіях – компетентний книжковий продавець-консультант  є нічим іншим, як квітом папороті на сучасному книжковому ринку.